Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 905/7653/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Ходаківської І.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Компанії Інмодал Компані Лімітед (Inmodal Company Limited)на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 25.03.2014 у справіГосподарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Онко Дженерікс"доКомпанії Інмодал Компані Лімітед (Inmodal Company Limited)провизнання недійсним договору про зарахування однорідних зустрічних вимог від 16.02.2012р. з моменту укладенняв судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Чубатий О.В. (дов. від 21.07.14),

відповідача: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 13.01.2014р. господарського суду Донецької області позов задоволено, визнано недійсним договір про зарахування однорідних зустрічних вимог від 16.02.2012р., проведено розподіл судових витрат.

Постановою від 25.03.12 Донецького апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Компанія Інмодал Компані Лімітед (Inmodal Company Limited) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Позивач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали оскаржувані судові рішення, відповідно до договору позики від 05.08.2008 року №12-2008, укладеного між Компанією Інмодал Компані Лімітед (Inmodal Company Limited) та ТОВ "Онко Дженерікс", останньому надано в тимчасове поворотне користування грошові кошти в іноземній валюті в сумі 10000000 дол. США.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що позика надається в безготівковій формі і підлягає поверненню до 15 серпня 2013р.

Згідно п. 1.3 договору за користування позикою позичальник сплачує позикодавцю 10,20% річних. Проценти нараховуються виходячи з 365 днів у році та сплачуються на момент повернення позики

Договір набуває чинності з моменту його реєстрації у НБУ (п.7.5 договору).

Додатковою угодою № 1 від 22.12.2010р. до договору позики №12-2008 змінено реквізити позикодавця, на які здійснюється повернення позики, а додатковою угодою від 18.01.2012р. змінено розмір позики на суму 4202013 дол. США, строк повернення - до 20 лютого 2012р., процентна ставка - 0,2% річних.

Договір позики та додаткові угоди №№1, 2 підписані та скріплені печатками сторін.

05.12.2011р. загальними зборами учасників ТОВ "Онко Дженерікс" прийнято рішення щодо збільшення статутного капіталу Товариства шляхом додаткового внеску учасником товариства - Компанією "Інмодал Компані Лімітед" в розмірі 1450000 грн., а 07.12.2011р. зареєстровано нову редакцію статуту ТОВ "Онко Дженерікс" за №12661050025019120 з врахуванням вказаного вище рішення.

16.02.2012 року між ТОВ "Онко Дженерікс" та Компанією Інмодал Компані Лімітед (Inmodal Company Limited) укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якого сторони, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про залік таких зустрічних однорідних вимог, зокрема,

відповідач - за протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Онко Джерерікс" від 05.12.2011р. та статутом ТОВ "Онко Джерерікс", зареєстрованим за №12661050025019120 на загальну суму 1450000 грн.; позивач - за зазначеним вище договором позики в редакції додаткової угоди № 2 від 18.01.2012р. на загальну суму 1446823, 13грн.

Згідно п.п. 1.1,1.2 спірного договору вказані вище зобов'язання припиняються в обсязі, що становить 1446823, 13 грн., оскільки зустрічні вимоги є однорідними.

Пунктом 2 договору від 16.02.2012 р. передбачено, що з моменту набрання чинності цього договору сторони не є зобов'язаними за правочинами, зазначеними в п. 1 цього договору на суму 1 446 823,13грн.

Пунктом 3 спірного договору всі правовідносини, що виникають з цього договору, або пов'язані з ним, у тому числі пов'язані із недійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушенням договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного законодавства в Україні, а також застосуванням до таких правовідносин звичаїв ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (п. 6 договору).

Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог підписаний та скріплений печатками сторін.

Звертаючись з позовом у даній справі, ТОВ "Онко Джерерікс" послалось на те, що на момент укладення договору про зарахування однорідних зустрічних вимог строк виконання зобов'язання не настав, оскільки відповідно до договору позики №12-2008 від 05.08.2008р. строк повернення останньої до - 20.02.2012 року. Таким чином, відповідач не мав право вимоги, у зв'язку із ненастанням строку повернення грошових коштів у розмірі 1446823,13 грн., що виникла на підставі договору позики №12-2008 від 05.08.2008р., а тому укладення договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.02.2012р. є передчасним та свідчить про його недійсність.

Згідно ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.

Як вбачається зі змісту спірного правочину та договору позики від 05.08.2008, останні вчинялися згідно законодавства України. До того ж, за договором про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем робився внесок у статутний фонд позивача, який є резидентом України.

Територіальна підсудність даної справи господарському суду Донецької області визначається відповідно до положень ч.1 ст.15 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що правовідносини сторін підпадають під регулювання законодавства України та враховуючи, що за спірним договором обидві сторони є зобов'язаними, дана справа розглядається господарським судом Донецької області, тобто за місцем знаходження позивача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку заважає на те, що за змістом ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог можливе лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Судами враховано, що строк виконання зобов'язань ТОВ "Онко Дженерікс" перед Компанією Інмодал Компані Лімітед (Inmodal Company Limited) за додатковою угодою №2 від 18.01.2012 до договору позики від 05.08.2008 року на суму 1446823, 13 грн. наступав 20.02.2012 року, тоді як вказане зобов'язання було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 16.02.2012 року, тобто фактично внаслідок укладення указаної угоди були припинені зобов'язання, строк виконання яких був встановлений, але не настав.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За таких обставин безпідставним є твердження скаржника про те, що встановлений у договорі позики строк - до 20.02.2012 є диспозитивним.

Окрім того, вимоги про зарахування яких укладено спірний правочин, не є однорідними, адже зобов'язання із внесення коштів до статутного фонду товариства має іншу правову природу та матеріальний зміст, ніж зобов'язання позивача повернути суму позики.

До того ж, ст. 144 ЦК України встановлено пряму заборону щодо припинення шляхом зарахування вимог до товариства зобов'язання учасника товариства з обмеженою відповідальністю щодо внесення вкладу до статутного капіталу товариства.

Отже, з врахуванням зазначеного вище, приписів ст. 203, 215 ЦК України вмотивованим є висновок судів про визнання недійним договору про зарахування однорідних зустрічних вимог від 16.02.2012, як такого, що укладено в порушення ст.ст. 144, 601 ЦК України.

З врахуванням зазначеного вище, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 25.03.2014 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 905/7653/13 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Ходаківська І.П.